Проблема підбору кадрів на відповідальні посади завжди була актуальною. Кожен роботодавець прагне мати чесного та відповідального працівника. Важливе значення для роботодавця також відіграє благонадійність підлеглих.
Психологи зазначають, що неблагонадійність, нечесність, занижений моральний рівень – це досить часто різновиди особистісного неблагополуччя, яке заважає людині, якості його життя.
Говорячи про чесність та благонадійність, ми не звертаємо уваги на окремі нюанси, які можуть мати місце. Наприклад, не кожна нечесна людина автоматично вважається брехуном або злодієм, так само, як і не кожний чесний громадянин може бути надійним та викликати довіру. Особливість полягає у тому, що не існує абсолюту. Не буває абсолютної, ідеальної чесності. Мова може йти лише про відносні, а не абсолютні величини. Ось тому-то визначення благонадійності партнерів, підлеглих є тонкою роботою, яка потребує відповідної підготовки та певного інструментарію.
Психологи також зазначають, що неблагонадійність може бути як наслідком слабкої волі, внутрішнього контролю, надмірній керованості, так і навпаки — наслідком сили некерованих імпульсів. Також слід відрізняти «простого брехуна» від чесної людини, витонченого «дипломата від природи», адже деяким людям, в силу їх професійної діяльності, інколи доводиться бути не зовсім чесними.
Як бачимо, питання визначення чесності, благонадійності є доволі цікавим і потребує всебічного наукового дослідження.
На сьогодні популярним стало проводити перевірки певної категорії осіб на поліграфі, з метою встановлення їх чесності та благонадійності. Хоча дана процедура і не врегульована належним чином у законодавстві України, але її часто використовують у підборі кадрів, забезпеченні безпеки бізнесу, при призначенні на відповідальні посади та в інших випадках. Також поліграф застосовувався і при проведенні слідчих дій, а саме допиту, з метою перевірки правдивості отриманих відомостей. Зважаючи на те, що висновок спеціаліста (експерта) поліграфолога не є доказом і не передбачений чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, то результати таких слідчих дій не можуть бути використані в процесі доказування.
Але давайте повернемось до визначення чесності та благонадійності осіб поза межами процесу.
В даний час для перевірки персоналу можна використовувати наступні методи, які пройшли перевірку і позитивно зарекомендували себе за межами України. Я хочу звернути вашу увагу на поліграфічні та графологічні дослідження.

Поліграф – спеціальний прилад, який застосовується для фіксації психофізіологічних параметрів (реакцій) організму людини через відповідні датчики, які виникають в результаті пред’явлення опитуваній особі різного виду стимулів, подразників.

 

Поліграма (реактограма) – сукупність фізіологічних показників, зареєстрованих поліграфом на стрічці самописця або екрані монітору.

 

 

Протидія – будь-який спосіб, що використовується особою яка перевіряється, з наміром перешкодити правильному результату психофізіологічного дослідження з використанням поліграфу.

 

 

Всі способи протидії які зустрічаються найбільш часто поділяють на чотири групи:

— фізичні способи;
— психічні способи;
— фармакологічні (хімічні) способи;
— особлива поведінка досліджуваного.
Артефакт (викривлення) – зміна, що явно відрізняється від фону, динаміки психофізіологічних показників, не пов’язане зі стимулом (подразником) який пред’являється, обумовлене діями зовнішніх або внутрішніх дестабілізуючих факторів (шумів, стуку, дзвінків, больових відчуттів тощо).

Графологія – вивчення почерку з метою визначення характеру, здібностей і нахилів людини, а також теорія, згідно з якою з почерку людини можна судити про її характер.
До якої галузі знань слід віднести графологію – психології чи почеркознавства?
На нашу думку, почеркознавство є складовою частиною, елементом графології. Такого ж визначення притримується й експерт-графолог Інеса Гольдберг (Ізраїль) та інші закордонні фахівці-графологи, хоча зараз напрацювання графології в Україні використовуються у психології та психіатрії.
Наукові основи графології:
Наукова графологія ґрунтується на фізіологічних, психологічних, психопаталогічних та інших знаннях, а також наукових дослідженнях та накопиченому багатому статистичному матеріалі.
Галузі застосування графології:
— Кадровий менеджмент;
— Персональні консультації з метою розібратись у собі, у своїй кар’єрі;
— Персональні консультації (діагностика проблем у взаємовідносинах, перевірка сумісності в парах тощо);
— Благонадійність та особисті якості третьої особи (наприклад няні для дитини тощо);
— Діагностика підлітків та дітей;
— Консультування правоохоронних органів;
Переваги методу:
— Не потрібен безпосередній контакт з особою, яка перевіряється. Достатньо мати лише зразки рукописного тексту, виконаного цією особою;
— Тестування захищене від можливої підготовки до нього з боку особи, яка буде протестована;
— Не втрачає своєї ефективності при наступних його застосуваннях до тієї ж самої особи;
— Виявляє характеристики особистості, що знаходяться на рівні підсвідомості та визначають вчинки людини;
— Максимальна об’єктивність – захист від вольової суб’єктивності або свідомого впливу обох сторін;
— Висока достовірність – до тесту не можливо підготуватись.
Раніше я наводив окремі терміни з експертизи на поліграфі. Виникає цілком слушне запитання – для чого? Відповідь проста: деякі поняття мають аналогічне значення у графології та використовуються при аналізі почерку. Так відповідником поліграми у графології є почерк особи, протидія – це навмисне спотворення почерку виконавцем, а аналогом артефакту є, так звані, збиваючі фактори (незручна поза, особливості пишучого приладу, умови виконання рукопису тощо).
Графолог, як і поліграфолог, досліджують матеріально фіксовані сліди-відображення вольової діяльності людини. Для графолога – це почерк, для поліграфолога – поліграма, але в обох випадках якість висновку залежить від фахового рівня, підготовки графолога чи поліграфолога. Саме від їх кваліфікації залежить наскільки висновок буде повним та об’єктивним.
Формування висновків відбувається не за окремими ознаками, проявами психологічної активності особи, а за комплексом ознак, які спеціалісти виділяють із наявної сукупності, оцінюють їх значимість та взаємозв’язок і взаємовплив. Саме комплексний підхід дає можливість повно та об’єктивно підійти до вирішення поставлених задач. Особливо це стосується графологічного дослідження почерку.
Одна, навіть найяскравіша ознака, нічого не скаже нам про особу. Навіть багато ознак не завжди дають нам уявлення про виконавця рукопису. Лише комплексний підхід у графології дає можливість підняти її до наукового рівня, надати висновкам графолога конкретики, вагомості, переконливості.
Як лікар за окремими симптомами не може встановити точний діагноз, не провівши ґрунтовного дослідження, включаючи лабораторні аналізи, так і графолог не може дати повної характеристики особи за почерком, не дослідивши його повно, починаючи від загальних ознак і закінчуючи окремими, ледь помітними, а інколи і не помітними без спеціальних приладів особливостей почерку конкретної особи.
Давайте тепер розглянемо вразливі місця поліграфа та графології.
Поліграф вимагає безпосереднього контакту поліграфолога та особи, яка буде перевірятись, наявності відповідного приміщення, обладнання та створення належних умов для проведення дослідження.
Натомість графологу безпосередній контакт не потрібний, достатньо мати лише зразок почерку. Як недолік слід відмітити, що не кожен зразок почерку може дати повну та об’єктивну інформацію про його виконавця. Разом із тим при наявності достатньої кількості почергового матеріалі можливо провести досить об’єктивне та ґрунтовне дослідження особи.
Відомі випадки коли особам, які проходили перевірку на поліграфі, вдавалось «вводити в оману» поліграф, даючи не зовсім чесні відповіді на поставлені запитання.
Серед графологів не зафіксовано випадків коли людина могла б підготуватись до графологічного аналізу. Будь-які спроби змінити свій почерк з метою приховати певні риси характеру досвідчені графологи виявляють і вказують на це у своїх висновках. Також із наданого почергового матеріалу можливо зробити певні висновки щодо наявності психічних розладів у особи, ознак алкоголізму, наркоманії тощо.
Можливе дистанційне тестування особи графологом, а також тестування без відома самої особи за наявними рукописними текстами, авторство яких встановлено.
Не зважаючи на певні відмінності зазначених вище методів, слід зазначити що вони є науково обґрунтованими, ефективними і можуть бути запропоновані для впровадження у правоохоронній діяльності, кадровій роботі тощо.
Як позитивний приклад можна навести випадок із судової практики, коли висновок експерта-поліграфолога і графолога стосовно дослідження особистості засудженого не лише співпали, але й взаємно доповнили один одного (РФ. Наро-Фомінський гарнізонний військовий суд). Це дозволяє зробити висновок про те, що можливим є проведення комплексної поліграфічної та графологічної експертизи в рамках одного конкретного провадження, якщо вивчення особи підозрюваного (підсудного) традиційними методами викликає певні труднощі.
І на завершення.
Поліграф і графологія є досить новими і не зовсім звичними знаряддями дослідження психоемоційного стану особистості. Вони мають певну специфіку стосовно об’єкту та предмета дослідження, але разом із тим вирішують чимало спільних завдань, а іноді лише при комплексному дослідженні можуть дати повні та обґрунтовані відповіді на поставлені запитання.
Можливо хтось і вважає поліграф і графологію конкурентами, але на нашу думку, це цілком самодостатні напрями наукового пізнання, окремого виду пізнавальної діяльності, які за певних обставин можуть бути й партнерами.
Кажуть, що почерк – ключ до підсвідомості…. А може це ключ від скриньки «Пандори»? Все залежить від того, в чиїх руках він опиниться.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *