ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-0082-1891
Графологія. Її нещадно критикують за відсутність наукового підґрунтя і підносять до небес як універсальний інструмент – ключ, яким можна відкрити усі потаємні куточки людської підсвідомості. Так що ж таке графологія: модна тенденція чи вимога часу?
Графологія – вивчення почерку з метою визначення характеру, здібностей і нахилів людини, а також теорія, згідно з якою з почерку людини можна судити про її характер [1].
У 1871 році у Франції абат Жан-Іполіт Мішон зробив спробу систематизувати окремі відомості про графологію. Він же і почав вживати термін «графологія», а ще через рік видав книгу «Таємниця письма», що започаткувала наукову розробку цього питання [2, c. 16].
У світі найбільш затребуваною графологія є у HR-менеджерів, психологів, медиків, експертів почеркознавців, кримінологів. Графологічні методи дозволяють вирішити чимало задач, але, перш за все, слід зазначити чого не може графологія. Не встановлює: стать виконавця рукопису, його вік (встановлюється лише психотип (чоловічий чи жіночий) та психологічний вік); професію (лише схильність до певного виду діяльності) [1]. Фахівець-графолог за рукописом може визначити психотип виконавця, психоемоційний стан в момент написання, вплив окремих збиваючих факторів на виконавця, як об’єктивних так і суб’єктивних, в момент написання рукопису та інші відомості, які можна обґрунтувати науково. В окремих джерелах, особливо ранніх, зустрічаються твердження про те, що графологи можуть за рукописом встановити статуру людини, окремі анатомічні ознаки. Вважаємо, що це лише припущення, які не підтверджені науково.
Перевагою графології перед іншими методами діагностики є те, що не потрібен безпосередній контакт з особою, яка перевіряється, достатньо мати лише зразки рукописного тексту, виконаного цією особою [1]. Вважаємо, що безпосередній контакт може відіграти навіть негативну роль в процесі аналізу.
На нашу думку, на сьогодні існують, принаймі, два напрями розвитку графології: побутовий та науковий. Побутовий напрям – коли аналізом за почерком займаються всі, хто щось читав про графологію в книгах чи на теренах Інтернету. Наукова ж графологія ґрунтується на фізіологічних, психологічних, психопаталогічних та інших знаннях, а також наукових дослідженнях та накопиченому багатому статистичному матеріалі.
В Україні відсутні ґрунтовні наукові дослідження в галузі психології почерку. Частіше ми зустрічаємо окремі статті, у яких розглядають певні гіпотези щодо можливостей використання рукописного письма для встановлення окремих психологічних характеристик особи і вирішення низки діагностичних та класифікаційних завдань. На можливість використання напрацювань графології у криміналістиці та психології вказували Т. Вісковатова, А. Дмитренко, Л. Захаріяш, Н. Клименко, І. Когутич, В. Лісіченко, В. Ліповський, А. Лісовий, В. Маркусь, Н. Нізовцев, В. Тараненко О. Фармагей, Д. Штокалюк та ін.
За межами України графології приділяють більше уваги, хоча її і не визнають, в окремих країнах, як науковий метод. Існують інститути графології, товариства та асоціації графологів. Наукові дослідження більше проводяться в напрямку вивчення психології почерку як одного із методів проекційної діагностики особистості. Здійснюється певна робота в напрямку комп’ютеризації аналізу почерку.
Що ж відбувається у нас? 2005 року В. Тараненко публікує свою роботу «Почерк, портрет, характер» [3]. 2008 року Т. Вісковатова, Н. Нізовцев за результатами своїх досліджень видають методичний посібник з юридичної психології «Определение характерологических особенностей подследственного по почерку» [4]. У 2010 році О. Фармагей за результатами ґрунтовного дослідження видає монографію «Диагностика акцентуаций личности по почерку» [5]. Серед останніх досліджень особливий інтерес викликає 3-х томна монографія І. Когутича «Графологія: загальнонаукові та криміналістичні погляди на її пізнання та застосування». 2019 року вийшов перший том «Загальне поняття графології та історичні аспекти її становлення як галузі наукового знання» [6]. Цікавою для пізнання графології є робота Д. Штокалюка «Рукопис розкаже про людину багато» [7], яка була видана 2019 року.
Разом із тим, значна кількість «графологів» у своїй «експертній» діяльності послуговуються джерелами, які не лише застаріли, але й не мають наукового підґрунтя. Це, в основному, видання кінця дев’ятнадцятого, початку та першої половини двадцятого століття, окремі науково-популярні видання, ресурси мережі Інтернет. Чим це небезпечно? По-перше, такі «фахівці» підривають довіру до графології як дієвого методу діагностики, по-друге – вносять ще більшу плутанину в прийоми та методи аналізу, які і так не досконалі і потребують подальшого наукового опрацювання. Вони використовують фрагментарну інформацію вирвану з контексту, досить часто дають висновки за одиничними ознаками або роблять мікс з різних джерел без відповідного аналізу. Чим небезпечні такі висновки? Графолог, аналізуючи рукописний текст людини, в першу чергу, має керуватись принципом – не нашкодь! Формуючи висновок, експерт, так чи інакше, впливає на подальшу долю людини. Висновок може вплинути не лише на рішення замовника, а й на саму людину, яку тестували. Кваліфікований спеціаліст не лише проведе дослідження і дасть обґрунтований висновок, а також пояснить окремі нюанси висновку і надасть рекомендації.
Підсумовуючи, слід зазначити наступне: графологія, як метод проекційної діагностики, має наукове підґрунтя і в практичному застосуванні показує позитивні результати. Разом із тим, цей метод потребує подальшого наукового дослідження з метою розробки наукових методик його застосування для вирішення діагностичних та класифікаційних задач у судовому почеркознавстві.
Список використаних джерел
- 1. https://inessa-goldberg.ru/
- Гольдберг И.И. Психология почерка. Екатеринбург. У-Фактория, 2008. 254 с.
- 3. Тараненко В. Почерк, портрет, характер: Скрытая психодиагностика в практическом изложении.– К.: Ника-Центр, 2005. 136 с.
- Висковатова Т.П., Низовчев Н.В. Определение характерологических особенностей подследственного по почерку: Методическое пособие : Одесса. ПНЦ АПН Украины, 2008. 48 с.
- Фармагей А.И. Диагностика акцентуаций личности по почерку. Методика, описание, использование. К.: Кий, 2010. 200 с.
- Когутич І.І. Графологія: загальнонаукові та криміналістичні погляди на її пізнання та застосування у 3 т. Т. 1: Загальне поняття графології та історичні аспекти її становлення як галузі наукового знання. ФО-П Шпак В.Б., 2019. 352 с.
- Штокалюк Д. Рукопис розкаже про людину багато. Тернопыль: Вектор, 2019. 476 с.
Опубліковано: Актуальні проблеми право творення в сучасній Україні: матеріали X Всеукраїнської навчально-наукової конференції (м. Рівне, Рівненський інститут КУП НАНУ 25 травня 2020 р.). Львів: «ГАЛИЧ-ПРЕС», 2020. – С. 175-178.
