Дана публікація є першим кроком до популяризації цікавої та захоплюючої галузі знань – графології. Сподіваюсь зацікавити нею якомога більше своїх друзів та колег, а також простих пересічних громадян.

 Про що говорить наш почерк і що цікавого ми знаємо про графологію?

Наш почерк – це не просто набір літер. Це жива, чітко структурована система, яка дозволяє не лише зафіксувати і передати інформацію, її зміст, а й розповісти багато цікавого про виконавця рукопису. Написання літер, їх з’єднання, нахил, натиск, розташування слів у рядках і самі рядки – все має значення, все важливе.

Графологія – цікава галузь наукових знань, яка так обросла усілякими вигадками, домислами, легендами, що так і не спромоглась отримати визнання серед науковців.

Коли заходить мова про графологію, то більшість людей проводять паралель з чимось окультним, не науковим. Її ставлять в один ряд з хіромантією, гаданням.

Чим так провинилась графологія і чому її не визнають як науку?

Спробуємо в усьому розібратись, але давайте усе по порядку.

Тлумачний словник Української мови говорить, що графологіявивчення почерку з метою визначення характеру, здібностей і нахилів людини, а також теорія, згідно з якою з почерку людини можна судити про її характер. Є ще й інші визначення графології, але на них ми зупинимось у наступних публікаціях, коли будемо більш детально розглядати можливості цієї цікавої науки.

Чому я є прибічником того, що графологію слід вважати наукою? Думаю, що відповідь є цілком зрозумілою: графологія, як і інші науки, має свій предмет, використовує наукові методи дослідження, і тому заслуговує на шанобливе ставлення до себе. Наукова графологія ґрунтується на фізіологічних, психологічних, психопаталогічних та інших знаннях, а також наукових дослідженнях та накопиченому багатому статистичному матеріалі – зазначає Інесса Гольдберг. (Інеса Гольдберг – сертифікований експерт-графолог, дійсний член Наукового графологічного товариства Ізраїлю, засновник Графологічного агентства, основна діяльність якого – професійна графологічна діагностика та консультації, викладання графології. Більш детально info@inessa-goldberg.com).

Досить часто, а то і завжди, плутають графологію з почеркознавчою експертизою, яку проводять в експертних установах Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ та інших державних експертних установах.

На відміну від графології, почеркознавство є галуззю криміналістичної техніки, що вивчає закономірності графіки письма, процес його дослідження з метою ідентифікації людини та вирішення інших почеркознавчих завдань (хто є автором або виконавцем документу, в яких умовах виконано документ, у якому стані перебував виконавець рукопису в момент його виконання тощо).

В яких галузях можуть використовувати графологію?

На сьогодні графологію, шкода що не в Україні, широко використовують у наступних сферах діяльності: кадровий менеджмент; персональні консультації з метою розібратись у собі, у своїй кар’єрі; персональні консультації (діагностика проблем у взаємовідносинах, перевірка сумісності в парах тощо); благонадійність та особисті якості третьої особи (наприклад, няні для дитини тощо); діагностика підлітків та дітей; консультування правоохоронних органів.

 Що може, а що не може графологія?

Як не дивно, але графологія не встановлює: стать виконавця рукопису; вік виконавця рукопису – встановлюється лише психотип (чоловічий чи жіночий) та психологічний вік; професію (встановлюється лише схильність до певного виду діяльності).

Як можна оцінити сучасний стан графології в Україні?

Графологія в Україні не вивчається як окрема навчальна дисципліна. Не знайдете ви її і в навчальних планах з вивчення психології. Лише дослідники-ентузіасти здійснюють наукові розвідки у даній царині. Ці розвідки не завжди є науковими. Та й звідки їм взятись, якщо в Україні практично відсутня наукова література з цього напряму досліджень. Наявна на полицях книжкових магазинів література далека від науки. Її навіть розміщують в розділі езотерика і, дуже рідко, такі книги можна побачити серед літератури з психології. Так, книги з графологічного аналізу почерку Іллі Щеголева (РФ) я знайшов у розділі езотерика, а книги Інесси Гольдберг (Ізраїль) в розділі психологія.

Чому так бояться визнати графологію накою або хоча б розділом психології чи судового почеркознавства? Відповісти важко. Особисто я не знаходжу логічної відповіді. На сьогодні як прибічники, так і противники графології не можуть навести переконливих аргументів на свою користь.

Противники основним аргументом називають відсутність наукової основи, значну роль інтуїції, особистих симпатій графолога тощо. Разом із тим вони бояться показувати свій почерк і не хочуть отримати графологічного висновку щодо своєї персони.

Прибічники графології апелюють до значної емпіричної бази, століть досліджень, наявності значної кількості наукових праць з психології почерку, які визнані науковим співтовариством за кордоном. Хоча і там не все так просто. Скептиків та критиків вистачає скрізь.

Якщо ви здійсните пошук спеціалістів-графологів на теренах України, то з подивом дізнаєтесь, що вони існують. Як так, запитаєте ви. Адже в переліку спеціальностей немає такої професії, відсутні також навчальні заклади, які готують таких спеціалістів. Щоб задовільнити свою допитливість, ви телефонуєте за вказаними телефонами і отримуєте відповідь, яка вас дивує – я отримав/отримала знання і навички шляхом самоосвіти. Чи будете ви довіряти такій людині? Питання риторичне. Адже коли ви робите ремонт у себе в помешканні, вас у першу чергу цікавлять вміння та навички майстра, а не диплом про отримання тієї чи іншої спеціальності. Чи проходить цей «фокус» з графологією? Важко сказати. Кожний вирішує це питання по-своєму.

А що ми знаємо про наукову графологію? Практично нічого. Чули лише окремі імена, такі як Жан Іполіт Мішон, Моргенштерн, Зуєв-Інсаров, Ч. Ламброзо та ще кілька імен і все. Так, були ще й критики, особливо в науковому плані відзначився Б.В. Харазішвілі зі своєю «Критикою буржуазних методів судового почеркознавства» (Тбілісі, 1953 р.). Були й інші критики як серед криміналістів, так і серед психологів, які більш стримано висловлювались про графологію, визнаючи її галуззю специфічних знань, які не мають наукового підґрунтя.

Чи можна навчитись графології?

Стаючи на захист графології, хочеться зазначити, що кожний, хто хоче отримати знання з цієї галузі знань, шукає собі подібних. Виявляється, що такі в Україні є і це не може не радувати.

Шукаючи вчителя, варто поставити собі запитання – а навіщо воно мені потрібне, чи буду я цим займатись? Якщо відповіді є і вони позитивні, то варто почати шукати. Серед українських фахівців я б порадив Семчука Григорія (Київ), та Фармагея Олександра (Київ), які займаються графологічними дослідженнями професійно. Із зарубіжних шкіл – Інститут графоаналізу Інеси Гольдберг (Ізраїль). До речі, я сам проходив у неї навчання. Не шкодую, було дуже цікаво і пізнавально.

Існують різні графологічні школи, різні підходи, але всі графологи, які поважають себе і свої знання, керуються головним правилом – не нашкодь. Кожний графолог має нести хоча б моральну відповідальність за свої висновки.

В мережі Інтернет доволі багато інформації про графологію. Чи вся вона заслуговує на увагу?

Багато про графологію пишуть блогери та інші особи, що цікавляться нею, але інформація, яка подається ними, не завжди є перевіреною та науковою. Як плюс, варто відмітити, що їх публікації сприяють поширенню інтересу до графології, як мінус – їх необґрунтованість, відсутність наукового підходу, а інколи і суперечливість, що підривають до неї довіру.

P.S.

Графологія немов Попелюшка: робить свою роботу, але ніхто її не цінує. Всі її цураються, ніхто не хоче визнавати. Бояться визнати спорідненість. Навіть українська психологія ставиться до неї з обережністю, щоб раптом не подумали, що графологія має до неї якесь відношення, і, не дай Бог, виявиться, що вона її «дитина».

7 thoughts on “Графологія: правда і вигадки

Залишити відповідь до admin Скасувати відповідь