Графологія (від грец. γράφω – «пишу» і грец. λόγος – «учення») – це тісно пов’язана з психологією галузь знань, що стверджує про чіткий зв’язок між почерком та особистістю людини. Різні характеристики почерку вона використовує для того, щоб дізнатись про певні індивідуальні якості людини.
У 1871 році у Франції абат Жан-Іполіт Мішон зробив спробу систематизувати окремі відомості про графологію. Він же і почав вживати термін «графологія», а ще через рік видав книгу «Таємниця письма», що започаткувала наукову розробку цього питання.
«..Право каждой науки постоянно развиваться и совершенствоваться… Наука, которая не развивается, не может называться наукой. И мои многочисленные ученики, последователи моего пути, однажды еще усовершенствуют ее таким образом, как даже сам ее основатель не мог себе этого представить, когда формулировал первые ее принципы..». Жан-Іполіт Мішон
«Почерк безпосередньо пов’язаний з усією сутністю людини, з умовами її життя, роботи, з її нервовою системою, тому наша манера писати носить на собі таке ж безсумнівне матеріальне відображення індивідуальності, як і все, з чим доводиться стикатися». Г. Гете
У багатьох країнах графологія прийнята академічною спільнотою і державою, вивчається в рамках вищої освіти.
В 1986 році – створено Угорське Товариство Вивчення Почерку, в 1991 – Інститут Графології в Будапешті під керівництвом Тамаша Агарди. З 1994 року графологія офіційно визнана державою як професія, яка вимагає вищої освіти. Для отримання професійного сертифіката «Дипломований графолог» необхідно скласти державні іспити. Курси проводяться в Інституті Графології, Університеті Національної Оборони і декількох акредитованих коледжах, в яких навчають HR-менеджменту.
Альфред Біне, засновник тесту інтелекту IQ, валідизивував здатність графології діагностувати інтелект.
Амос Дрори, дослідник з Університету Бен-Гуріон, Ізраїль, довів, що графологія здатна прогнозувати успіх у роботі.
Психолог Міхаль Дорон (Ізраїль) у своїй науковій роботі довела валідність визначення емоційного інтелекту EQ з допомогою графології, в порівнянні з іншими психологічними тестами.
Ревіталь Кінен (магістр психології, Ізраїль) у своїй науковій роботі довела на почерках підлітків та їх батьків валідність графологічних синдромів таких якостей, як самоконтроль, бачення перспективи і інших.
Графологія була науково доведена багатьма дослідниками.
Фрейд, говорячи про почерк, зазначав, що підсвідомість в ньому виражається краще, ніж в сновидіннях. Зокрема, у своїх листах Людвігу Бинсвангеру (засновник екзистенційно-аналітичного підходу в психології), в 1910 р., він сам вказував на шизофренічні тенденції у власному почерку.
Фрейд особисто запрошував Людвіга Клагеса (якого багато хто вважає одним з головних засновників німецької графологічної школи) і влаштовував йому графологічні лекції в психоаналітичному товаристві у Відні (1911).
Юнг – розбирався ще глибше у фаховій літературі по темі графології і був підписаний на науковий журнал графології, який публікував Содек. У своїх листах учням і колегам Юнг пояснював різні зміни в почерку і радив читати книги Креп’є-Жамена.
Переваги графологічного методу тестування
- Тестування захищене від можливої підготовки до нього з боку особи яка буде протестована;
- Не втрачає своєї ефективності при наступних його застосуваннях до тієї ж самої особи;
- Виявляє характеристики особистості що знаходяться на рівна підсвідомості та визначають вчинки людини;
- Максимальна об’єктивність – захист від вольової суб’єктивності або свідомого впливу обох сторін;
- Висока достовірність – до цього не можливо підготуватись.
- Не потрібен безпосередній контакт з особою яка перевіряється. Достатньо мати лише зразки рукописного тексту, виконаного цією особою.
Галузі застосування графології
- Бізнес, підбір персоналу
- Профорієнтація
- Діагностика проблем у взаємовідносинах, перевірка сумісності в парах
- Визначення благонадійності та особистих якостей третьої особи (наприклад, для підбору няні тощо)
- Виявлення ненадійності в структурах корпоративного захисту, поліції тощо.