Сьогодні вже мало хто в світі заперечує ефективність використання графології в кадровій роботі для підбору та розстановки кадрів, перевірки благонадійності персоналу та третіх осіб, консультуванню правоохоронних органів з питань графологічного профілювання особи. Дискусійним це питання залишається лише в країнах колишнього СРСР. Не винятком є й Україна.

Останнім часом це питання дещо зрушилось з мертвої точки і в наукових колах все частіше стали говорити про графологію як науку, хоча, ще досить обережно.

В Україні мало практикуючих експертів-графологів, які володіють методикою графологічного профілювання. І це не дивно, адже в наших навчальних закладах вищої освіти не готують по такій спеціальності, оскільки вона відсутня в класифікаторі професій, а в рамках психологічної освіти її вивчають лише як один із методів проекційного діагностування особистості.

І.В. Гора, аналізуючи сучасні проблеми криміналістичного дослідження письма, звертає увагу, що свого часу (1970 р.) Л.Ю. Ароцкер говорив про те, що завдання експерта полягає в тому, аби витягти з почерку (й письма в цілому) максимальний обсяг інформації, корисний для розслідування й судового розгляду.

Н.І. Клименко зазначає, що хоча дослідження С. Познишева (1940 р.) і не визнавали за графологією наукових основ, проте багато в чому сучасне почеркознавство завдячує саме їй.

О.Д. Калаянова відмічає, що питанням надання достатнього наукового формату через систематизацію, визначення предмету графології, її методологічного забезпечення формулювання завдань, задач, місця в структурі криміналістики, компліментарності до інших галузевих наукових знань не приділялось достатньої уваги. Також вона зазначає, що одним із факторів, який впливає на професійне дослідження почерку, є недовіра: судові почеркознавчі не знаються професійно на графології, а графологи – на науковому почеркознавстві.

Оцінюючи стан судового почеркознавства, Є.Ю. Свобода, В.М. Абрамова відмічають, що на даний момент не можна назвати його застійним, тому що активні спроби розвивати його загальні та окремі напрямки постійно здійснюються, коло питань, що вирішуються експертами-почеркознавцями, постійно розширюються, чому сприяють теоретичні та експериментальні дослідження в даній галузі.

Ми не можемо перебувати у полоні старих теорій. Для науковця це не припустимо. Саме жага пізнання нового, вихід за встановлені межі дозволяє робити нові відкриття, отримувати неочікувані результати.

19–21 вересня 2012 р. у Вроцлавському університеті (Республіка Польща) відбувся 15 міжнародний криміналістичний симпозіум, присвячений проблемам судочинного дослідження письма. Із 74 заявлених до виступу учасників симпозіуму 35 – присвятили свої наукові повідомлення проблематиці, винятково, графології. Зрозуміло, українських дослідників серед наведеного переліку –  не знаходимо. Адже продовжуємо вважати, що цей метод «…межує із гаданням на магічному кристалі…» — відмічає І.І. Когутич.

Вивчаючи зарубіжний досвід в галузі графології, можливості її застосування у криміналістиці і, особливо в судовому почеркознавстві, ми розширимо можливості таких експертиз та піднімемо їх якість на новий науковий рівень.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *