ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-0082-1891

 

ОСОБИСТІСТЬ І. МАЛИНОВСЬКОГО КРІЗЬ ПРИЗМУ ГРАФОЛОГІЇ

Останнім часом все частішими є звернення до експертів-почеркознавців з проханням встановити, у якому психофізіологічному стані перебував виконавець рукописного тексту в момент його написання. Значна частина експертів відмовляється від вирішення поставленого питання, мотивуючи відсутністю науково обґрунтованої методики, інші – браком знань, ще інші відсилають до фахівців з судово-лінгвістичної експертизи або ж до фахівців-психологів. Виникає цілком слушне запитання – хто ж має проводити таку експертизу?

Згадки та роздуми про можливість характеристики особи за її почерком є в творах Арістотеля, Діонісія Галикарнаського, Светонія, Теофраста та інших авторів античності. Але самостійні праці з цього питання з’явилися лише в XVII столітті.

Зазначене питання продовжувало цікавити багатьох науковців впродовж XVIII-XX століть, і подальшого розвитку ця теорія набула у працях А. Бертільйона, Є. Ф. Буринського, А. Веринарда, Д. М. Зуєва-Інсарова, Ч. Ломброзо, С. Оттоленгі, М. Д. Ахшарумова, І. Моргернштерна, Ф. Ф. Тишкова та інших. Даний напрямок дослідження почерку Ж-.І. Мішон назвав «графологією».

Письмо, а саме почерк, як його графічна складова, цікавила багатьох дослідників та вчених. Вони накопичували графічний матеріал (почерки), аналізували та робили свої, інколи не зовсім правильні та обґрунтовані, висновки. Але процес тривав.

Впродовж тисячоліть складалися такі історичні закономір­ності письма, як його структура, складові компоненти, систем­ний характер. Останнє залежить від призначення, форми та основи застосування знаків. При цьому майже завжди кожному знаку притаманний більш-менш постійний графічний вигляд. Щоправда, скоропис призводить до нерозбірливості текстів, їх важко читати, але, разом із тим, оці особливості і є тими основними гра­нями, які уможливлюють розпізнавання почерків, тобто зумов­люють неповторність, індивідуальність кожного. Саме з ураху­ванням відхилень основних ознак почерку від середніх показни­ків прописів і можна судити про особистість людини [1].

Беручи до уваги сказане, можна стверджувати, що всебічне вивчення почерку дає змогу скласти певну, науково обґрунтова­ну, думку про людину. Саме це і є предметом вивчення графоло­гії – науки про почерк. Головна її мета – поповнити відповідні знання суспільства щодо наукового пізнання людини.

На сьогодні важливе місце в наукових дослідженнях займає міждисциплінарний підхід до вирішення поставлених завдань. Cучасна психологічна наука, опрацювавши і переосмисливши доробок дослідників психології почерку (графологів), дійшла висновку, що окремі положення заслуговують на увагу, є науково підтвердженими та можуть бути перевірені. Такі результати знайшли своє відображення у графологічних таблицях, в яких систематизовані певні відомості про психологічні риси, та їх відображення у графічних об’єктах [2].

Використовуючи графологічні таблиці, спробуємо скласти психологічний портрет професора І.Малиновського за його рукописним записом, який він надписав своєму товаришу.

Зважаючи на те, що обсяг тексту незначний, досліджувались лише ті ознаки, які знайшли відображення у рукописі.

Загальне враження від почерку позитивне. Почерк гармонійний, мікро- та макроструктура в почерку збалансовані.

Почерк однорідний, що вказує на наявність контролю та послідовності в діях.

Форма почерку – аркадична. Така форма є ознакою стриманості, самоконтролю, виваженості. Таким людям притаманними є чемність, самокритичність. Вони мислять логічно.

Фрагмент зображення палітурки книги з дарчим написом, виконаним І. Малиновським (1900 рік).

Почерк швидкий, що є ознакою динамічного складу характеру, активної особистості.

Почерк індивідуальний. Він не банальний, не замаскований. Літери не прописні, вони мають свою індивідуальність, і тим є цінними для аналізу.  Такий почерк вказує на людей цілеспрямованих, які ставлять реальні завдання, прагнуть розумового розвитку. Такі люди, як правило, є естетами.

Організація письма – продуктивна. Це вказує на організованість, ясність мислення, самокритику, соціальну адаптацію виконавця.

Рух розмірений. Людина має почуття міри, стриманий у прояві почуттів. До справ підходить ґрунтовно, серйозно. Проявляється соціальна та професійна відповідальність.

У почерку домінує нижня зона, що вказує на прагнення до втілення задумів, схильність до досліджень.

На підставі виявлених ознак та їх характеристик, можемо зробити наступний висновок. Професор І. Малиновський був людиною динамічного складу, активним, цілеспрямованим, організованим, самокритичним з розвиненим самоконтролем. Соціально адаптованим. Йому була притаманна виваженість, ясність мислення та послідовність в діях. Мав схильність до досліджень, ставив реальні завдання, прагнув розумового розвитку. Мислення логічне. До справ підходив ґрунтовно, серйозно. Втілював у життя задумане. У почерку проявляється соціальна та професійна відповідальність. Естет. Мав почуття міри, був стриманий у прояві почуттів.

Так, графологія не точна наука, і ми не можемо стверджувати що даний аналіз на сто відсотків відповідає характеру І. Малиновського, як людини та науковця, однак напрацьовані та апробовані графологічні таблиці дають нам змогу виокремити найбільш помітні риси характеру, які притаманні виконавцю рукопису. Сподіваємось, що подальші спільні дослідження можливостей діагностики особи за почерком в психології та судовому почеркознавстві дозволять виявити та проаналізувати інші ознаки, які проявляються у почерку, є суттєвими, сталими і можуть бути використані в роботі з почерками.

 

Список використаних джерел

  1. Институт графранализа Инессы Гольдберг. URL: https://inessa-goldberg.ru/ (дата звернення: 21.09.20210).
  2. Гольдберг И. Как работает графологический метод. Графология – наука или искусство? URL: https://psychojournal.ru/article/543-kak-rabotaet-grafologicheskiy-metod-grafologiya-nauka-ili-iskusstvo.html (дата звернення: 12.08.2021).

Опубліковано: Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції «Малиновські читання» (м. Острог, 5 жовт. 2021 р.) / ред. кол.: Пасічник І. Д., Попелюшко В. О., Дробуш І. В. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – С.9-10.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *