При підготовці фахівців у галузі судового почеркознавства основна увага приділяється фізіології письма, і мало психологічній його стороні. Як зазначала В.Ф. Орлова «Процес письма менш за все є тим простим ідеомоторним актом, яким його нерідко намагались видати. До його складу входять дуже багато психічних процесів, що лежать поза зоровою сферою (пов’язаною з уявою літер), так і поза руховою сферою (яка відіграє роль в безпосередньому здійсненні процесу письма). У кожного, хто пише, індивідуальні: анатомічні і біомеханічні фактори, що відносяться до рухів письмово-рухового апарату; характер протікання нервових процесів; психологічні фактори, які відносяться до формування зорового образу (точність сприйняття, запам’ятовування, відтворення і т.п.) [1, с. 171].

Як зазначають окремі науковці, за останнє десятиліття, з урахуванням соціально-економічних змін, які відбулися в нашій країні, виросли як мінімум два нових покоління людей, психофізичні характеристики яких відрізняються від характеристик осіб, чиї почерки аналізувались при створенні існуючих методик судово-почеркознавчої експертизи. [2, с. 12].

Вважаємо, що настав час більш детально розглянути судове почеркознавство з точки зору психології. Розглянемо більш детально зазначену проблематику. Фізіоло́гія (грец. Φυσιολογία – природознавство) – медико-біологічна наука про життєдіяльність цілісного організму і його окремих частин – клітин, органів, функціональних систем. Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їх зв’язків між собою, регуляція і пристосування до навколишнього середовища, походження і розвиток в процесі еволюції і індивідуального розвитку особини [3, с. 510]. Здатність людини писати ґрунтується на її вмінні виконувати прості рухи по написанню овалів, дуг, гачків, прямих ліній та їх комбінування при формуванні окремих літер та слів. Саме письмово-руховий навик дає нам можливість відтворювати не лише літери своєї абетки, але й літери інших абеток, різноманітні письмові знаки та символи.

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) – душа, дух; λόγος (logos) – вчення, наука) – наука, про закономірності виникнення і функціонування психіки, її механізми і прояви [3, с. 398]. Почерк досить часто є об’єктом дослідження практичних психологів. Практична психологія – це галузь знань та досліджень щодо форм та методів використання психологічних знань фахівцями-психологами (консультантами, тренерами). Практична психологія включає в себе психодіагностику, консультування, корекцію, психологічну допомогу [4]. Психологи у своїх практиках з психодіагностики вивчають почерк особи з метою встановлення його психологічного стану, як загального, так і в момент написання рукописного тексту. При цьому вони застосовують знання з такої галузі знань, як графологія.

Графологія (від грец. γράφω – «пишу» і грец. λόγος – «учення») – це тісно пов’язана з психологією галузь знань, що стверджує про чіткий зв’язок між почерком та особистістю людини. Різні характеристики почерку вона використовує для того, щоб дізнатись про певні індивідуальні якості людини [4].

На сьогодні графологія в Україні не визнається наукою, хоча чимало науковців вважають графологію синонімом почеркознавства. Вирішуючи питання діагностичного характеру: встановлення психологічного стану виконавця рукопису, статі, віку ми застосовуємо знання не лише з криміналістики та фізіології письма, а більшою мірою з психології. Хоча літери і слова виводить на папері рука, але пише мозок. Саме знання з психології дають можливість вирішувати багато діагностичних питань у почеркознавчій експертизі, але значна кількість експертів-почеркознавців у практичній діяльності використовують не стільки результати наукових досліджень з психології та психодіагностики, скільки власний життєвий досвід.

Графологія є дуже спірною галуззю знань. Хоча її прихильники вказують на правильність окремих графологічних досліджень, переважна більшість дослідників вважає остаточно доведеною відсутність у методів графології будь-якої передбачувальної здатності. Науковою спільнотою України цінність графології як науки ставиться під значний сумнів. Переважна більшість дослідників вважає графологію псевдонауковою галуззю знань. Тим не менш, вона викладається в ряді зарубіжних вишів як наукова дисципліна, а певними навчальними закладами проводиться професійна підготовка фахівців-графологів. Зокрема у 1986 році — створено Угорське Товариство Вивчення Почерку, в 1991 — Інститут Графології в Будапешті під керівництвом Тамаша Агарди.

В експертних установах Міністерства юстиції України також проводяться експертні дослідження, які по суті є графологічними, але на практиці вони оформлюються як діагностичні почеркознавчі дослідження. При цьому експерти вирішують питання як про фізичний, так і про психологічний стан виконавця рукопису. Без ґрунтовних знань з психології та фізіології письма не можливим є вирішення питання про те, що вплинуло на почерк виконавця —  фізична втома, хвороба, травми, сп’яніння чи стрес, страх, невпевненість, психічні розлади тощо.

Результати графологічної експертизи закордоном не є доказом, і оцінюються на рівні з іншими доказами, наявними у справі, але вони дають слідчому, судді загальне уявлення про особу підозрюваного (підсудного) та про розслідувану подію загалом.

На сьогодні графологія має відповідну наукову основу. Базові дослідження в даній галузі належать таким науковцям як Крап’є Рамен (засновник французької графологічної школи) відкрив «закон гештальта» — синтезного підходу в аналізі почерку, який використовується і дотепер. Майр (німецький психіатр) на великій експериментальній базі довів, що характер почерку визначається не стільки анатомією руки особи яка пише, скільки його «психомоторною активністю». Прейєр (німецький професор фізіології) проводив експерименти з інвалідами і встановив, що людина, яка втратила кінцівку і знову навчилася писати іншою, здоровою рукою або ротом – пише таким же чином і таким же почерком, що й до інвалідності. Клагес (німецький філософ) – своїми експериментами показував взаємозв’язок між різноманітними типами рухів, невербальними реакціями і почерком. Рудольф Пофаль (німецький невролог) – став першим у світі офіційним професором графології та заснував Факультет Графології у Гамбурзькому Університеті. Серед сучасних дослідників варто виділити Інесу Гольдберг (Ізраїль) яка заснувала російськомовну Школу Графоаналізу, яка адаптувала та структуровала сучасні досягнення графології для російськомовної аудиторії, завдяки чому її знання стали доступними в повному об’ємі [5]. Серед вітчизняних науковців слід відзначити роботи в галузі графології В.І. Тараненко та О.І. Фармагея.

Вважаємо за доцільне включити у програму підготовки експертів-почеркознавців теми з психології та психодіагностики. Такі зміни сприятимуть підвищенню якості підготовки відповідних фахівців, проведенню діагностичних почеркознавчих досліджень та експертиз і значно підвищать їх обґрунтованість.

 

Список використаних джерел:

  1. Орлова В.Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации / В.Ф. Орлова // Труды ВНИИСЭ. Вип. 6. – М., 1973. – С. 171.
  2. Рубцов И.И. Криминалистическое исследование общих и частных признаков почерка: Учебное пособие / И.И. Рубцов, С.В. Соколов, Л.А. Сысоева. – М.; ЭКЦ МВД России, 2005. – 64 с.
  3. Медико-правовий тлумачний словник / За ред. І.Я. Сенюти. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2010. – 540 с.
  4. Вікіпедія : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/
  5. Дрыгваль Л. Сейчас уже смешно отрицать связь почерка и характера / Лариса Дрыгваль : [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hr-journal.ru/articles/interview/interview_822.html. .

Оригінал статті див.

Матеріали IV Міжнародної конференції «Малиновські читання» м. Острог 13-14 листопада 2015 року. – С. 161

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *