Модифікація злочинності, як соціального явища, спонукала працівників правоохоронних органів звернути більшу увагу на інноваційні методи роботи з особами, що перебувають під слідством. В даний час відчувається потреба у запроваджені в правоохоронну діяльність методів психодіагностики. Особлива увага при цьому приділяється використанню безконтактних методів дослідження особи, до числа яких належить психолого-почеркознавчий метод, що дозволяє за особливостями почерку діагностувати різноманітні властивості особистості, професійні нахили людини, розлади психіки та т.д. [1, с. 14]. Сучасний рівень криміналістичної техніки дозволяє в певних випадках не лише творчо пристосовувати для потреб боротьби зі злочинністю дані різних наук, але і сприяти їх розвитку за рахунок перетворення криміналістики, як вірно зазначав Р.С. Бєлкін, зі «споживача» в «замовника» [2, с.43].

В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель інноваціями називають нововведення, які суттєво підвищують ефективність певної діяльності. Криміналістична інновація – це розроблені та впроваджені в практику нові сучасні методи, прийоми, технології, технічні засоби, прилади, апаратура, інструменти, метою яких є оптимізація розслідування злочинів та їхнього судового розгляду, підвищення якості та ефективності правозастосовної діяльності і зменшення помилок [3, с. 8].

М.В. Салтевский відмічає, що одним з видів інновацій можна вважати нетрадиційні знання. Нетрадиційне знання – це таке знання, що відрізняється від відомого, стандартного, використовуваного в даній галузі. За своєю природою воно повинно бути новим, раніше не відомим, наприклад, нова закономірність, явище, метод, засіб дослідження, нарешті, це новий спосіб практичної діяльності в кримінальному судочинстві. Тут немає нічого нетрадиційного, є спроба запровадити нове для вдосконалення старого [4, с. 120]. Аналізуючи нетрадиційні засоби в криміналістичній тактиці, М.В. Салтевський приходить до висновку, що нетрадиційних знань немає, є нові наукові і науково не підтверджені знання, що межують з окультними. Тому в криміналістиці йдеться про впровадження нових наукових знань, розроблені на їх основі методи і засоби збирання, дослідження і використання доказів у розслідуванні злочинів. Забороняти цю діяльність безглуздо, оскільки не можна стримувати розвиток науки, що підживлює практику пізнання. Можливо лише розумне управління впровадженням у практику досягнень науки і техніки [4, с. 121].

На нашу думку особливу увагу варто звернути на нові невербальні методи отримання інформації. Вважаємо, що варто вивчити сучасні можливості графології в питанні отримання орієнтуючої інформації про характер особи, яка перебуває під слідством, шляхом вивчення її почерку. Графологія – це розділ психології який вивчає проблеми характеру людини шляхом вивчення почерку [5]. Графологія знаходить своє місце в багатьох галузях людського життя, у тому числі і в криміналістиці, де її розглядають як окремий напрям у почеркознавстві, який ставить своїм завданням розпізнання за почерком психологічних характеристик виконавця [5, 6]. Хоча графологія є спірною галуззю наукових знань, більшість її положень мають під собою наукову основу і заслуговують уваги наукової спільноти.

У психології достеменно встановлено залежність почерку від емоційного стану та окремих типологічних властивостей вищої нервової діяльності. Характер не є випадковим набором рис, це завжди система взаємообумовлених залежностей. Характер являє собою цілісну організацію, яка йменується структурою характеру. Цінність структури характеру полягає в тому, що знаючи одні риси, можна допускати, прогнозувати наявність (або відсутність) інших [7, с. 5].

В процесі розслідування злочинів важливим моментом є встановлення психологічного контакту, довірливих стосунків слідчого з потерпілими, свідками, підозрюваними. Особливу увагу варто приділити саме взаємовідносинам слідчого з підозрюваним. В більшості випадків слідчий уперше бачить людину, яку підозрюють у скоєнні злочину, і йому буває важко скласти про нього якесь враження, особливо коли про його особу немає ніяких відомостей.

В розпорядженні слідчого можуть бути різноманітні рукописні документи, які виконано особами, що перебувають під слідством: заяви, клопотання, скарги, власноруч написані показання тощо. Усі вони можуть бути цінним матеріалом для дослідження спеціалістом-графологом, з метою визначення його характерологічних особливостей.

Психологи, що перебувають на службі у поліції, можуть і повинні надавати допомогу слідству в роботі з особами, що перебувають під слідством. Володіння основами графології дасть можливість психологу вивчити особу підозрюваного поза візуальним контактом, визначити його сильні та слабкі сторони, скласти рекомендації слідчому щодо обрання тактики допиту. У випадку, якщо психолог не володіє такими знаннями, йому варто звернутись до спеціаліста-графолога.

На жаль, у вищих навчальних закладах України не здійснюють підготовки за спеціальністю графологія, немає затвердженої програми підготовки та кваліфікованих викладачів. Але не зважаючи на це, певні дослідження в даному напрямі здійснюються окремими вченими, як психологами, так і криміналістами.

Вважаємо, що варто більш активно запроваджувати у криміналістику, а особливо у криміналістичну тактику, знання з психології, наукові розробки та існуючі методики вивчення особи за почерком, які розроблено графологами тих країн, де вона визнана і перебуває на службі правоохоронних органів. Нові наукові знання збагатять криміналістичну тактику сучасними методами вивчення особи, що перебуває під слідством, дозволять слідчому отримати інформацію опосередковано, без тривалого контакту з такою особою, що дозволить уникнути багатьох конфліктних ситуацій, які зазвичай виникають при вербальному способі отримання інформації.

Список використаних джерел

1.Алесковский С.Ю Нетрадиционная криминалистика [Текст] : учебное пособие / С. Алесковский, А. Аубакиров. — Алматы : Әдiлет, 2003. — 210 с.
2.Белкин Р. С. Репортаж из мастерской следователя: Рассказы о криминалистике [Текст] / Р. С. Белкин. — М. : Норма, 1998. — 336 с.
3.Практикум з криміналістики : навч. посіб. / В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель [та ін.] ; за ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре, 2013. – 128 с.
4.Салтеський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч. 2. – Харків: Консум, 2001. – 528 с.
5.Магомедов Д.Б. Графология – криминалистические и психологические проблемы исследования : [Електронный ресурс] / Д.Б. Магомедов. – Режим доступа :http://www.rusnauka.com/30_NNM_2014/Pravo/5_178993.doc.htm
6.Криминалистика: Курс лекций / В.Ю. Шепитько . – 2-е изд. перераб. и доп . – Харків : Одиссей, 2005 . – 352 с.
7.Висковатова Т.П. Определение характерологических особенностей личности подследственного по почерку: Методическое пособие (по курсу «Юридическая психология») / Т.П. Висковатова, Н.В. Низовцев. – Одесса: ПНЦ АПН, 2008. – 48 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *